Історія пожежної охорони Буковини.

 Перша письмова згадка про організацію пожежних обозів в м. Чернівці відноситься до 16 червня 1782 року, коли Буковина перебувала у складі Галичини під владою Австрійської монархії. Цього дня було ухвалено указ, за яким, крім організації владою пожежних обозів, від мешканців та власників громадських та виробничих будівель вимагалося утримувати в них первинні засоби пожежегасіння. Ось текст цього Указу:

 "У К А З

про протипожежну безпеку в

цісарсько - королівському місті Чернівці від 16 червня 1782 року.

 Всім жителям міста Чернівці, боярам, мазилам, купцям, священикам, торгівцям, євреям.

 Кожен повинен постійно тримати у своєму будинку восьмивідрову або десятивідрову бочку з водою. В зимовий час бочку тримати у будинку або в іншому теплому місці біля будинку, щоб вода не замерзала.

 Казани для зберігання води в адміністративних будинках, корчмах, трактирах і у єврейських товариствах ремісників повинні завжди бути повні води.

 З боку адміністрації (окружного управління) прийнято рішення про постійне утримання чотирьох поштових упряжних коней, які знаходилися б у розпорядженні ветафа (начальника охорони при окружному управлінні) на випадок виникнення пожежі в якому-небудь будинку з тим, щоб можна було використовувати коней і казан з водою для гасіння пожежі".

         В наступні роки /з 1787 по 1822/ неодноразово видавались циркуляри Галицького губернатора, які регламентували протипожежні правила при будівництві та ремонті будівель. А циркуляром N 63159 від 23 грудня 1823 року, який видано за вказівкою самого австрійського цісаря після спустошливої пожежі у місті Надвірній, Чернівецьке цісарське окружне управління було зобов'язано створити протипожежні пости у всіх містах і державних маєтках. Саме цей циркуляр дав поштовх розвитку пожежної охорони краю.

    Пожежа в Чернівцях 21.08.1859г.

 В австрійський період пожежна охорона краю здійснювалася добровільними пожежними командами, на озброєнні яких, в основному, були ручні пожежні насоси і кінно-бочкові ходи.

25 вересня 1871 року було прийнято Статут добровільного товариства пожежних м.Чернівці.

У 1888 році пожежна команда м. Чернівці отримала на озброєння парову пожежну машину.

У 1910 році за кошти Чернівецького магістрату в місті було реконструйовано будівлю пожежної команди, до якої виконали прибудову. Ця будівля збереглася до сьогоднішніх днів і в ній розміщується СДПЧ-1 по охороні Ленінського району.

В 1930-х роках (румунський період окупації) пожежна команда міста мала в штаті до 120 чоловік. На бойове чергування щоденно заступали 3 бойові відділення загальною чисельністю 33 чоловіки. На озброєнні частини знаходилися один автонасос на шасі "Шевроле", дві автоцистерни на шасі "Форд" на 4 тонни води кожна, механічна драбина на 4 коліна, що висувалась на 20 метрів.

Зразу ж після возз’єднання Буковини з Україною у 1940 році було організовано нову структуру пожежної охорони області. Створено відділ пожежної охорони управління НКВС по області

На базі існуючих за румунської окупації пожежних команд в червні 1940 року були створені міські пожежні команди в містах Чернівці, Хотин та Сторожинець. У м. Чернівці команда налічувала 90 чоловік, мала на озброєнні 1 автонасос, 2 автоцистерни та механічну драбину. У містах Хотин та Сторожинець пожежні команди мали у штатах по 42 чоловіки, пристосованій автоцистерні з ручним насосом, кінно-бочковому ходу та парі коней.

 З початком Великої Вітчизняної війни пожежні команди з технікою були евакуйовані на схід Радянського Союзу. Після визволення області від німецько-фашистських окупантів 15 червня 1944 року пожежні команди в містах Чернівці, Сторожинець та Хотин були відновлені. Чернівецька міська пожежна команда мала штатну чисельність 97 чоловік. На озброєнні команди знаходилася механічна драбина на кінному ході, кінно-бочковий хід з ручним насосом "Красний факел", стендер місцевого виготовлення, кілька викидних рукавів, 4 пожежних стволи та дві пари коней. В червні 1944 року переобладнали автомобіль ГАЗ-АА на автоцистерну з ємністю на 500 л. води.

 В грудні 1944 року в м. Чернівці було організовано ще одну міську пожежну команду № 2 штатною чисельністю 45 чоловік. По штату на озброєнні команди був автонасос ГАЗ-АА та 2 кінно-бочкових ходи.

 В невеликих райцентрах області з 1944 по 1953 роки існували добровільні пожежні дружини штатною чисельністю по 5-9 чоловік, на озброєнні яких було по 1 кінно-бочковому ходу.                                                         

                                                                                                     О.с. 3-го кар. 31.1.53г.

 З 1953 року ці ДПД почали отримувати на озброєння пожежні автомобілі. У 1957-1959 роках на базі ДПД були створені пожежні команди по охороні райцентрів.

 У травні 1981 року, на виконання розпорядження  Ради Міністрів СРСР від 23 лютого 1981 року, розпочалася воєнізація пожежних підрозділів м. Чернівці. На базі 1-го загону професійної пожежної охорони, до якого на той час входили ППЧ-1,2,3,30 м. Чернівці, було створено Самостійні воєнізовані пожежні частини № 1 по охороні Ленінського району, № 2 по охороні Першотравневого району, № 3 по охороні Садгірського району та Воєнізована пожежна частина технічної служби № 4.

      СДПЧ – 2 по охороні Першотравневого району м. Чернівці

На сьогоднішній день міста та селища міського типу Буковини від пожеж охороняють 13 самостійних державних пожежних частин та 11 професійних пожежних частин, з них 3 по охороні об'єктів.