Історія пожежної охорони
Буковини.
Перша письмова
згадка про організацію пожежних обозів в м. Чернівці
відноситься до 16 червня 1782 року, коли Буковина
перебувала у складі Галичини під владою Австрійської
монархії. Цього дня було ухвалено указ, за яким, крім
організації владою пожежних обозів, від мешканців та
власників громадських та виробничих будівель вимагалося
утримувати в них первинні засоби пожежегасіння. Ось
текст цього Указу:
"У
К А З
про
протипожежну безпеку в
цісарсько
- королівському місті Чернівці від
16
червня 1782 року.
Всім
жителям міста Чернівці, боярам, мазилам, купцям,
священикам, торгівцям, євреям.
Кожен
повинен постійно тримати у своєму будинку восьмивідрову
або десятивідрову бочку з водою. В зимовий час бочку
тримати у будинку або в іншому теплому місці біля
будинку, щоб вода не замерзала.
Казани
для зберігання води в адміністративних будинках,
корчмах, трактирах і у єврейських товариствах ремісників
повинні завжди бути повні води.
З
боку адміністрації (окружного управління) прийнято
рішення про постійне утримання чотирьох поштових
упряжних коней, які знаходилися б у розпорядженні ветафа
(начальника охорони при окружному управлінні) на випадок
виникнення пожежі в якому-небудь будинку з тим, щоб
можна було використовувати коней і казан з водою для
гасіння пожежі".
В наступні роки /з 1787 по 1822/ неодноразово видавались
циркуляри Галицького губернатора, які регламентували
протипожежні правила при будівництві та ремонті
будівель. А циркуляром N 63159 від 23 грудня 1823 року,
який видано за вказівкою самого австрійського цісаря
після спустошливої пожежі у місті Надвірній, Чернівецьке
цісарське окружне управління було зобов'язано створити
протипожежні пости у всіх містах і державних маєтках.
Саме цей циркуляр дав поштовх розвитку пожежної охорони
краю.
В австрійськи й період пожежна охорона краю
здійснювалася добровільними пожежними командами, на
озброєнні яких, в основному, були ручні пожежні насоси і
кінно-бочкові ходи.
25 вересня 1871 року було прийнято Статут
добровільного товариства пожежних м.Чернівці.
У
1888 році пожежна команда м. Чернівці отримала на
озброєння парову пожежну машину.
У
1910 році за кошти Чернівецького магістрату в місті було
реконструйовано будівлю пожежної команди, до якої
виконали прибудову. Ця будівля збереглася до
сьогоднішніх днів і в ній розміщується СДПЧ-1 по охороні
Ленінського району.
В
1930-х роках (румунський період окупації) пожежна
команда міста мала в штаті до 120 чоловік. На бойове
чергування щоденно заступали 3 бойові відділення
загальною чисельністю 33 чоловіки. На озброєнні частини
знаходилися один автонасос на шасі "Шевроле", дві
автоцистерни на шасі "Форд" на 4 тонни води кожна,
механічна драбина на 4 коліна, що висувалась на 20
метрів.
Зразу ж після возз’єднання Буковини
з Україною у 1940 році було організовано нову структуру
пожежної охорони області. Створено відділ пожежної
охорони управління НКВС по області
На базі
існуючих за румунської окупації пожежних команд в червні
1940 року були створені міські пожежні команди в містах
Чернівці, Хотин та Сторожинець. У м. Чернівці команда
налічувала 90 чоловік, мала на озброєнні 1 автонасос, 2
автоцистерни та механічну драбину. У містах Хотин та
Сторожинець пожежні команди мали у штатах по 42
чоловіки, пристосованій автоцистерні з ручним насосом,
кінно-бочковому ходу та парі коней.
З початком Великої Вітчизняної
війни пожежні команди з технікою були евакуйовані на
схід Радянського Союзу. Після визволення області від
німецько-фашистських окупантів 15 червня 1944 року
пожежні команди в містах Чернівці, Сторожинець та Хотин
були відновлені. Чернівецька міська пожежна команда мала
штатну чисельність 97 чоловік. На озброєнні команди
знаходилася механічна драбина на кінному ході,
кінно-бочковий хід з ручним насосом "Красний факел",
стендер місцевого виготовлення, кілька викидних рукавів,
4 пожежних стволи та дві пари
коней. В червні 1944 року переобладнали
автомобіль ГАЗ-АА на автоцистерну з ємністю на 500 л.
води.
В
грудні 1944 року в м. Чернівці було організовано ще одну
міську пожежну команду № 2 штатною чисельністю 45
чоловік. По штату на озброєнні команди був автонасос
ГАЗ-АА та 2 кінно-бочкових ходи.
В невеликих райцентрах області з 1944 по
1953 роки існували добровільні пожежні дружини штатною
чисельністю по 5-9 чоловік, на озброєнні яких було по 1
кінно-бочковому
ходу.
З 1953 року ці ДПД почали отримувати
на озброєння пожежні автомобілі. У 1957-1959 роках на
базі ДПД були створені пожежні команди по охороні
райцентрів.
 У
травні 1981 року, на виконання розпорядження Ради Міністрів
СРСР від 23 лютого 1981 року, розпочалася воєнізація
пожежних підрозділів м. Чернівці. На базі 1-го загону
професійної пожежної охорони, до якого на той час
входили ППЧ-1,2,3,30 м. Чернівці, було створено
Самостійні воєнізовані пожежні частини № 1 по охороні
Ленінського району, № 2 по охороні Першотравневого
району, № 3 по охороні Садгірського району та
Воєнізована пожежна частина технічної служби №
4.
На сьогодні Буковину від надзвичайних
ситуацій
охороняють Чернівецьке міське управління, 11 районних
відділів ГУ МНС та аварійно-рятувальний загін
спеціального призначення.
Назад
| 